категорії: стаття

про недойоб

теґи: літпроцес

привіт!

минулого разу я розповів тут свої враження від чудової книжки дяді андрусяка "стефа і її чакалка", і відразу якась тьотя в коментах стала закликати маму чесно визнати, шо в неї недойоб!

я зацікавився цією проблемою і зрозумів, що більшість тьоть і дядь схильні пояснювати все, що відбувається в культурі й літературі, недойобом! якщо хтось пише книги - в нього недойоб; критичні рецензії - точно недойоб; знімає кіно - стопроцентний недойоб; має відмінні від твоїх погляди чи смаки - це однозначно від недойобу!

ці дяді і тьоті, які звинувачують інших у недойобі, напевне, думають, що якби, скажімо, літературних критиків весь час трахали, вони б перестали писати про хуйові книжки, шо вони хуйові? а можливо, ці дяді і тьоті вірять в чудо, що коли літературних критиків почнуть весь час трахати, хуйові письменники відразу почнуть класно писати?

мені здається, це не так! наприклад, тьотя груня написала про книжку тьоті іри цілик, а тьотя іра цілик написала у себе в жж, що вона не любить цинічних недобрих недоцілованих життям сук - це така метафора недойобу, я її записав у свій молескін. але ж у тьоті груні не може бути недойобу, бо в неї є дядя груня!

отже, недойоб - це грандіозний симулякр сучасного суспільства!

і я вважаю, причина цього - у викривленній системі цінностей секуляризованого соціуму, що перетворив недойоб на головний аргумент у дискусії та жупел. наприклад, у середньовіччі недойоб вважався б не ґанджем, а чеснотою...

на мою думку, терміново необхідно запровадити святу інквізицію і таким чином зупинити зливу обвинувачень у недойобі бо мама сказала, шо вона не зможе стільки трахатись навіть на благо літературного процесу!