про літературознавство

Сьогодні мама з тьотьой Даринкой займалися господарством, а мене відвели до маминої подружки з філфаку (блондінка така, ну я люблю блондінок, як і татко), шоб я не плутався в них під ногами.

Мама сказала, шоб ми з тьотьой говорили про високе, наприклад, про поезію, а не грали в дурня, а я сказав: та блядь, я жучок поставлю і всі бесіди запишу, шоб ти, мамочка, знала!

І вийшов запис реалітішоу!!!

Оскільки мама дуже занята, Олесику, сьогодні я мушу тебе зайняти до вечора - сьогоднішнього концептуального дня 23 лютого! Думаю, що зранку на честь цього дня ви з мамою вголос (на два голоси?) урочисто прочитали чудовий вірш вашого улюбленого дяді Сірожі Жадана «Воєнкомат». Навіть боюся уявити, Олесику, що б ти робив, якби ти раптом став сапером.

Але прийду перевірю, про всяк випадок, що там у тебе під ліжком. Коли ти, Олесику, виростеш, у нас вже буде інший міністр оборони... У нас буде сильна й професійна армія. Ми вступимо до НАТО й знешкодимо всі старі протипіхотні міни. Може, тоді вже й «Челсі» перепродадуть. Якщо захочеш, то зможеш, Олесику, стати нашим міністром оборони, а якщо захочеш – будеш грати у «Челсі».

Але ти ще маленький, Олесику, тому давай поки у щось інше пограємося. В «Ефіопію» ти вже мандрував, знаю. Сподобалося тобі? Мені теж сподобалося, Олесику. Та відірвися ти від свого ноута нарешті! Що ти там шукаєш? Чи мандрують «Ефіопією» інші діти, дяді й тьоті? Та напевне що так. Думаю, що й їм подобається. Не всім? Ну давай разом подивимося, якщо кубики тобі вже набридли.Чого ти так роздратувався, Олесику? Мама тебе вже навчила відрізняти алегорію від метафори та метонімії? Ну, Олесику, не у всіх же така розумна мама!

Не ображайся на дядю dali_bude, який пише про один з «Ефіопських» віршів: «Вірш некрасивий. Його ритм нагадує людину, котра іде вночі перекопаним двором і постійно спотикається. Алегорії або натягнуті (про порожні вагони), або банальні (про душу з померлого тіла). Атмосфера і настрій, в принципі, проглядаються, але це ідея, за якою не немає якісного виконання». Може, мама дяді dali_bude, Олесику, взагалі віршів не любить і навчила його з дитинства, що до дяді, який «іде вночі перекопаним двором і постійно спотикається» треба ставитися насторожено. Може, дядя dali_bude дізнається колись, що в «Ефіопії» «…кожному, хто потрапив туди, хто, зрештою, не потонув, вдосталь буде хліба й води, цукру і тютюну…» і дядя змінить свою думку про банальне, натягнуте та якісно виконане?! За умови, якщо мама дяді розкаже, що таке алегорія, звісно...

Що там інший дядя? http://www.litakcent.com/index.php?id=1317

А, там дядя Михед сумнівається: «Від тексту до тексту ловиш себе на думці, що насправді не знаєш, чи вірити Жадану, чи ні. Чи шукати «стьоб» в одному з найслабших текстів збірки – «Сталь і ніжність»… Тут, дорогий Олесику, з дядєй Михедом (коли він це писав) щось явно не те відбувалося. Не знаю, де він і що шукав на той момент. Але ти, Олесику, вірш «Сталь і ніжність» у збірці «Ефіопія» точно не знайдеш. Немає у збірці «Ефіопія» такого вірша. Ну сам подивися, бачиш? Важко розібратися в тому, який саме слабкий текст трапився дяді Михеду під руку. Але ж ти, Олесику, колись хотів стати розвідником, от давай зробимо розвідку. Ми напевно знаємо, що між читанням «глянсових щомісячників та суспільно-політичних щотижневиків» дядя Михед (якщо йому вірити і це не стьоб) тримав у руках книжку «Цитатник», 2005. Тобто дядя Михед уточнив рік видання книжки й ми знаємо, Олесику, що це не видання книжки дяді Сірожі «Цитатник», 1995.

Однак ми не можемо бути впевнені, що дядя Михед не поплутав книжки різних авторів з однаковою назвою. Невідомо точно, чи це був «Цитатник» (або «Капітал») авторства дяді Сірожі, чи може, якогось іншого дяді (хто його знає, що там те «Фоліо» понавидавало). Ну якщо «Цитатник» (або «Капітал») був дяді Сірожин, то, може, сторінка з нього випала й потрапила до особистого примірника «Ефіопії» дяді Михеда? В такий спосіб дядя Михед міг ознайомитися з віршем «Сталь і ніжність» дяді Сірожі.

Вірш «Сталь і ніжність» дяді Сірожи свого часу не ввійшов до дяді Сірожиної збірки «Балади про війну і відбудову», хоча написаний був десь у той час (2001). Запам’ятай, Олесику, що я - про дядю Сірожу, а не про дядю Йогансена.

Так от, Олесику, у 2001 році дядя Джордж Буш (молодший) разом з іще купою поганих дядь почали бомбити багатостраждальну країну Афганістан. Погані дяді хотіли всіх переконати, що дядя Осама бен Ладен існує насправді та ховається саме в цій багатостраждальній країні. Це я тебе, Олесику, так наполегливо дістаю тому, що всі ці обставини важливо враховувати, читаючи вірш дяді Сірожи «Сталь і ніжність».

Це він про дядю Осаму бен Ладена написав і це стьоб. Але дядя Михед, мабуть, цього не знає. Може, тому, що в 2001 році ще не читав «глянсових щомісячників та суспільно-політичних щотижневиків» і про дядю Сірожу тоді ще не чув? Може, дядя Михед і про дядю Бен Ладена не чув, може, й про дядю Йогансена…

Але я, Олесику, дяді Сірожі вірю, а от дяді Михеду якось не дуже. Раптом сторінка з «Цитатника» (або «Капіталу») дяді Сірожі в дяді Михеда у чарівний спосіб не випала й не потрапила до примірника «Ефіопії»? А раптом він вважає слабким і дистрофічним вірш з «Ефіопії» зі «схожою» (як дяді Михеду здалося) назвою, а саме вірш «Так гартувалась сталь»? Такий вірш ми знайшли в збірці «Ефіопія». Але ми ж не можемо з тобою, Олесику, бути впевнені на 100%, що дядя Михед читав текст із такою назвою дяді Сірожиного авторства? Може, назва «схожа», але автор інший? Може, дядя Михед не завжди відрізняє вірші від прози? Ну, люди ж не одразу дізнаються, що вони в житті прозою розмовляють. Та й зарано тобі, Олесику, знати, що воно таке оте: «дистрофічно».

Ну і як же нам вірити дяді Михеду, Олесику, якщо ми не знаємо, чи вміє дядя Михед рахувати? А якщо і вміє, то до п’яти чи до десяти? Приміром, він спочатку пише: «Загалом в «Ефіопії» назбирається добрий п'яток відверто незакінчених і дистрофічно слабких текстів..» Щодо слабкості й закінченості, то краще б дядя Михед, Олесику, спочатку розібрався з назвами, авторами та сторінками книжок: може, тоді б на нього це справило сильніше враження (ну якщо хоча б якусь книжку прочитати уважно до її закінчення). Але ж дядя Михед через три абзаци від вищенаведеної цитати (ну сам порахуй, Олесику, і не вважай це самоповтором) пише: «Але поки що варто назвати кілька проблем «Ефіопії», як от відверта незакінченість і дистрофічна слабкість доброго десятка текстів».

Давай, Олесику, порахуємо вірші дяді Сірожі (а не проблеми дяді Михеда). Молодець, Олесику, віршів у книжці «Ефіопія» рівно ТРИДЦЯТЬ. Плюс п'ять коментарів. Уважно рахуй, Олесику, щоб точно знати - яку книжку в руках тримаєш. І запам'ятай, Олесику, що хоч книжка віршів і виглядає тоненькою, але якщо написати цілих ТРИДЦЯТЬ хороших віршів, то на цілих ТРИДЦЯТЬ віршів ПОЕТУ залишається менше жити. Не такий вже це і «малий розмір». Сам зрозумієш, коли виростеш. От і мама прийшла :)).